Рубані колодчаті стіни.
Размещено 24th Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Колодчатий будинок уважається найбільш теплим й звуконепроникним, однак зведення його стін вимагає великих витрат ручної праці. Стіни збирають із колод листяних і хвойних порід, бажано свіжезрубаних. Колоди для будівництва підбирають однакові, зі зміною діаметра не більше 1 см на метр довжини.
Рубання звичайно виконують поруч із місцем установки, укладаючи колоди “насухо”, без клоччя. Після закінчення роботи стіни повинні вистоятися в зібраному виді (за б-9 міс. вологість деревини знижується в 3-5 разів). Потім колоди маркують, зруб розгортають і збирають уже на клоччі, на заздалегідь підготовлених фундаментах.
У процесі сушіння й експлуатації рубані стіни дають значну усадку, що досягає 1:20-1:30 первісної висоти зрубу. Тому над віконними й дверними коробками залишають зазор (залежно від вологості колод) в 6-10 см. Шви між колодами конопатять 2 рази: перший раз - вчерне після будівлі будинку, другий - через 1-1,5 року після остаточного осідання стін.
Рубання стін починають із укладання першого (окладного) вінця з більше товстих колод, обтесаних на два канти: один - з нижньої сторони, другий - із внутрішньої. Оскільки колоди в поздовжніх і поперечних стінах зміщені відносно одна одної на половину своєї висоти, перший вінець на двох протилежних стінах укладають або на підкладні бруси, або на різновисокий цоколь.
Для кращої організації зливу (при виступаючому цоколі) під перший вінець по шарі гідроізоляції підкладають антисептовані дошки, до яких кріплять оцинковану покрівельну сталь. Ширина нижнього канта окладного вінця - не менш 15 см. Кожний наступний вінець зрубу споюють із попереднім через напівкруглий паз, обираний з нижньої сторони кожної колоди.
Щоб додати стінам стійкість, вінці між собою з’єднують вертикальними вставними шипами прямокутного (6×2 см) або круглого (3-4 см) перетину висотою 10-12 см, розташовуючи їх у кожному ряді в шаховому порядку через 1-1,5 м по довжині зрубу. У простінках необхідно мати не менш двох шипів на відстані 15-20 см від країв. Отвори для шипів по висоті повинні мати запас на осідання, тобто бути на 1,5-2 см більше висоти шипів. Колоди в зруб укладають позмінно комлями в різні сторони, щоб витримати загальну горизонтальність рядів.
Кути колодчатих стін з’єднують двома способами: рубання із залишком, або “у чашку” ; рубання без залишку, або “у лапу”. Перетинання зовнішніх стін із внутрішніми здійснюють також “у чашку” або “у лапу”. При рубанні “у чашку” за рахунок кутових залишків губиться близько 0,5 м на кожній колоді. Крім того, кінці колод що виступають заважають надалі виконати облицювання або зовнішнє обшивання стін. Рубання “у лапу” більше економічне, але вимагає більше висококваліфікованої й акуратної роботи.
При складанні зрубу, колоди укладають горизонтальними рядами. Нижній ряд колод, що опирається на фундамент, називається окладним вінцем, на нього йдуть кращі колоди з дуба, модрини. Вінці примикають друг до друга напівкруглими пазами, які вибирают сокирою з нижньої сторони колод по всій довжині. Ширина паза залежить від товщини колоди (якщо діаметр колод- 22-24 см, ширина паза- 15 см; якщо 18- 20 см, те ширина паза - 12 см).
Спочатку потрібно зібрати зруб не на фундаменті, а поруч із ним, витримати якийсь час, розмістити колоди вінців і перенести на підготовлений фундамент. На стовпи фундаменту настилають руберойд, потім обрізки дощок, просочені бітумом, на них - окладний вінець. Під час остаточного складання в пази укладають клоччя. Конопатити стіни необхідно два рази - при складанні й через рік.
При цьому варто помітити, що поздовжні й поперечні стіни будуть зміщені відносно один одного по висоті на 1/2 діаметра колоди, тому перший вінець вирівнюють або за допомогою підкладних пластин, або влаштовуючи цоколь різної висоти.
Елементи бетонної кладки.
Размещено 23rd Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Звісно, цегла далеко не єдиний матеріал, що використовується сьогодні для індивідуального будівництва. Серед інших матеріалів - ніздрюваті бетони, дерево й різні каркасні технології із застосуванням мінеральних утеплювачів. У кожного з них є свої недоліки й переваги.
Стіни з газо- і пінобетону також вогнестійкі, не піддаютьсяі впливу комах і гниттю. До недоліків легких бетонів відноситься їхня висока здатність вбирати вологу. Без належної гідроізоляції через кілька зим стіни зажадають серйозного ремонту.
Ніздрюваті бетони мають високий ступінь теплоізоляції, що дозволяє зменшити товщину стін, а низька щільність 400-600 кг/м3 дозволяє застосовувати нескладні фундаменти. Однак досвід застосування газо- і пінобетону поки невеликий. Те ж саме стосується й мінеральних утеплювачів, що входять до складу каркасних конструкцій. За свідченням багатьох архітекторів, в основному пошук альтернативи цеглі пояснюється економією на часі будівництва, трудовитратах, супровідних роботах, таких як зведення могутніших фундаментів, і вартості стінового матеріалу. Всі ці доводи стосуються багатоповерхового будівництва, де вони дійсно мають першорядне значення.
Стіни з легкого монолітного бетону роблять монолітними або дріблочними. Стіни з легких бетонів користуються попитом у забудовників через їхню просту технологію зведення, невисоку вартість, гарні експлуатаційні якості. М’який монолітний бетон одержують на основі заповнювачів - шлаків, керамзитового гравію.
Міцний і легкий матеріал шлакобетон виходить на основі паливного або металургійного шлаків. Для більшої міцності в бетон додається 10-20% піску від обсягу шлаків. Стіни із цього матеріалу зводять за допомогою переставної щитової опалубки висотою 40- 60 см із чотирисантиметрових дощок. Зсередини щити покривають синтетичною плівкою або пергаміном і притискають до стійок, установленим по обидва боки стіни, що будується на всю її висоту. Відстань між сусідніми стійками не повинне перевищувати 1,5 м.
1 - укладання в незнімну опалубку (зовні - цегельна кладка, усередині - гипсокартон або ДВП, між ними заливається пінобетон);
2 - укладання в знімну опалубку
Кожна пара стійок один проти одного поверху стягається дротовими скрутками, а усередину опалубки встановлюються тимчасові розпірки. Шлакобетон укладають шарами по 15-20 см, ущільнюючи й утрамбовуючи. Через 2-3 дні опалубка переставляється, але протягом десяти днів шлакобетонні стіни вкриваються від сонячних променів і періодично воложаться. Штукатурити стіни можна не раніше чим через місяць по обидва боки.
Шлакобетонні стіни зводяться із цегельним облицюванням, що відіграє роль зовнішньої опалубки. Внутрішня дерев’яна опалубка кріпиться за допомогою стійок і укосів.
Товщина стін з монолітного шлакобетону для житлових будинків - 55-60 см, для садових будиночків - 35- 40 см. Бетон з наповнювачем з керамзиту або пемзи має кращі теплозахисні властивості, тому товщина стін може бути зменшена на 5-10 см. Стіни будинку із блоків штукатуряться із зовнішньої сторони цементно-піщаним розчином. Із внутрішньої сторони облицьовуються аркушами сухої штукатурки.
Елементи цегельної кладки.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Зовнішні стіни будинків роблять товщиною в одну, півтори цегли й більше. Це залежить від мінімальних зимових температур. Міцність стіни забезпечується перев’язкою швів. Існують дві системи перев’язки - однорядна й багаторядна. При однорядній системі перев’язують кожний ряд цегл. Багаторядна перев’язка значно простіше, вона рекомендується як основна для кладки стін будинку. Товщина швів при будь-якій системі перев’язки повинна бути 8- 10 мм.
Перевіряють горизонтальність кладки через кожні 2 - 3 ряди й при необхідності її підправляють (зменшують або збільшують товщину шва).
Починають кладку стін завжди з тичкового ряду й ведуть її від кута з лицьової версти. По краях віконних і дверних прорізів для установки коробок закладають із кожної сторони по 2 дерев’яні пробки розміром в 1/2 цегли. Пробки обертають одним шаром руберойду, коробку також ізолюють руберойдом.
При кладці розчин подають на стіну з ящика (з низькими бортами) ковшем- лопатою й розстеляють у вигляді опуклої грядки. Цегла попередньо повинна бути розкладена на стіні для ложкових рядів стопками плиском по 2 цегли, довгою стороною уздовж стіни, а для тичкових рядів довгою стороною впоперек стіни. Кладку ведуть, дотримуючи строгої горизонтальності й вертикальність рядів, стежачи за правильністю лицьових поверхонь стін. Для кращого зчеплення розчину із цеглою, особливо при кладці в жарку погоду, цеглу рекомендується перед укладанням змочувати водою. Ця рекомендація стосується всіх видів цегельної кладки.
Якщо стіни будуть надалі штукатуритися, то кладку варто вести в пустошовку, тобто не заповнюючи розчином шви в поверхні стіни, що підлягає оштукатурюванню. При такому способі штукатурка міцніше зчіплюється з поверхнею стіни.
Для кладки масивних кам’яних стін застосовують холодні розчини, а для тонких стін, що вимагають підвищених теплових якостей, - теплі пластичні розчини. У теплих розчинах пісок заміняють меленим паливним або доменним шлаками, золою, меленим туфом, пемзою й т.п. Якщо замінник добре розмелений, то пісок не додають, якщо ж у ньому втримується частина великих домішок, то пісок додають у невеликій кількості. При зовнішній штукатурці стіна на таких розчинах здобуває кращі теплоізоляційні якості.
Для установки дверних і віконних коробок у кладці залишають прорізи з виробленими чвертями. Прорізи перекривають збірними залізобетонними, рядовими цегельними або клинчатими перемичками. При будівництві рядових перемичок на рівні верху прорізу встановлюють опалубку з дощок товщиною 40-50 мм, на яку розстеляють розчин шаром до 2 см і укладають арматуру (пачкову сталь, круглу 6- міліметрову сталь) з розрахунку 1 стрижень на 1/2 цегли товщини стіни.
Кінці арматур повинні заходити в стіни на 25 см. Клинчаті перемички влаштовують так само по попередньо покладеній опалубці, укладаючи цеглу на ребро від країв до середини перемички й з нахилом у країв для утворення розпору (клина). Допускається пристрій перемичок із просмолених дощок товщиною 5- 6 см, кінці яких повинні заглубляться в простінки на 15-25 см.
Полегшена цегельна кладка з повітряним проміжком складається з тонкої зовнішньої стінки товщиною в 1/2 цегли, повітряного проміжку й внутрішньої стінки товщиною в одну або півтори цегли. Через 3-5 рядів обидві стінки перев’язують тичковим рядом цегл по всій довжині стіни. Цегельні зв’язки можна замінити армуванням сталевими стрижнями із кроком 50 см. Щоб зчеплення з розчином було міцним, кінці стрижнів не доводять до зовнішніх поверхонь стін приблизно на 5 см.
Полегшена цегельна кладка із плитним утеплювачем - це звичайна кладка, облицьована усередині утеплювачем, за допомогою розчинних маяків. При цьому утвориться повітряний зазор шириною 2-4 см. Плитні утеплювачі кріпляться до цегельної кладки за допомогою дерев’яних рейок, прибитих до пробок, закладеним у кладку.
Плитні утеплювачі можуть бути з мінеральної вати, легкого бетону й ін. При температурі повітря - 30 °С необхідна теплоізоляція виходить при товщині стіни в півтори цегли і утеплювачі із плит товщиною 80 мм. При кладці стіни з пустотілої цегли достатня товщина стіни в 25 см, тобто в одну цеглу.
Полегшена кладка з горизонтальними діафрагмами складається із двох стінок у полкирпича з утеплювачем між ними. Стінки зв’язують тичковими рядами через 2-5 рядів кладки. Утеплювачем є ті ж матеріали, що й при колодязній кладці. Внутрішні несучі стіни мають товщину 25 см. Перегородки викладають у півцегли або у чверть. Армування кладки сталевим дротом проводять у тому випадку, якщо перегородка має довжину більше 1,5 м. Кладка штукатуриться по обидва боки цементно-піщаним розчином.
Полегшена цегельна кладка з горизонтальними діафрагмами:
1 - засипання або легкий бетон; 2 - арматурна сталь; 3 - розчин
Цегла керамічна клінкерно модульна.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Цеглою керамічною клінкерною модульною облицьовуються зовнішні стіни. Колір білий, сірий, світло-чорний, червоний. Особливості керамічної клінкерної цегли - у його термостійкості й морозостійкості (витримує не менш 50 циклів нагрівання- охолодження), у низькому рівні вологості (0,2%). Це досягається як вибором вихідних матеріалів, так і особливою технологією випалу (при температурі 1800 °С). Цегла має гладкі торцеві стінки, як у керамічної плитки, і нестандартний розмір - більший, ніж у звичайної лицювальної цегли (у зв’язку із цим її ще називають модульної). За рахунок меншої кількості необхідних цеглин при будівництві стіни можна скоротити час кладки.
Цегла з соломою.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Цеглою з соломою облицьовуються зовнішні стіни. Колір червоно-коричневий. Цегла має шорсткувату, відносно рівну поверхню й виїмку з однієї зі сторін, що характерно для стародавньої цегли ручної роботи. Кладка, виконана з такої цегли, створює ілюзію стародавнього будинку, що саме по собі ефектно, а часом і просто необхідно (наприклад, при реконструкції стародавніх будинків або будівництві нових в історичних місцях). Використання соломи при виготовленні цегли дозволяє в значній мірі підвищити його характеристики. Причому сам рецепт “солом’яної” цегли не є новим - у стародавності його використовували для боротьби із крихкістю, як би “армуючи” за допомогою волокон соломи.
Цегла фігурна.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Цегла фігурна, володіючи високої морозо- і вологостійкістю, також призначається в основному для зовнішньої обробки. Правда, і коштує вона недешево. Тому вже на етапі проектування варто реально оцінити фінансові можливості, з’ясувавши, що більше підходить - класично прямі кути або вигадливі форми фасаду. На відміну від вітчизняних підприємств закордонні фірми пропонують широкий вибір конфігурацій і колірної гами. Звичайно фігурна цегла виготовляється на замовлення з урахуванням вимог забудовника.
Цегла глазурована.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Цегла глазурована використовується для облицювання внутрішніх і зовнішніх стін. Не випадково за давніх часів умілі зодчі обробляли їм фасади царських палаців. У наш час глазуровану цеглу одержують, додаючи в глиняну масу різні хімічні розчини, які в процесі випалу сирцю утворять кольоровий склоподібний шар. Причому декоративний шар має гарне зчеплення з основною масою й має підвищену морозостійкість.
По основних своїх властивостях глазурована цегла аналогічна клінкерній кераміці, однак у порівнянні з іншими видами лицювальної цегли є найбільш тендітним. Цей факт значною мірою обмежує його широке застосування. Проте глазурована цегла досить часто застосовується при викладанні різного роду панно й мозаїчних картин як на фасадах будинків, так і в приміщенні. У нас глазурована цегла досить рідко зустрічається. Виготовляється, як правило, на замовлення й за кордоном.
Цегла лицювальна.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Цегла лицювальна використовується практично у всіх видах зовнішніх робіт. Витримує вплив води й морозу. Деякі її види, що застосовуються для зовнішньої обробки печей, камінів, на зовнішній поверхні мають видрукувані орнаменти, що надають цеглі деякий декоративний вид.
Із застосуванням лицювальної цегли вартість стін зростає, але різниця приблизно дорівнює вартості оштукатурювання фасаду. Якщо враховувати витрати на ремонт штукатурки й періодичне фарбування зовнішніх стін, то виходить, що стіни, облицьовані цеглою, за матеріалами дешевше оштукатурених на 15 %, а по трудозатратам - на 25 %.
Гарні лицювальні цегли світлих тонів - жовті й кремові, зроблені зі світложгучих глин. Взагалі в природному стані глини мають сірий, жовтий, червонуватий, зеленуватий, бурий і майже чорний колір. Але на колір уже обпаленої цегли в більшій мері впливає вміст у глині різних з’єднань, і насамперед окису заліза.
Своєрідний ефект досягається при використанні профільної лицьової цегли. За старих часів такий матеріал одержували при обтісуванні звичайної цегли або в спеціальних формах. Так, у храмі Василя Блаженного були використані 7 видів профільної цегли, представлених у різних варіантах кладки.
Цегла пустотіла.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Цегла пустотіла призначена для зведення зовнішніх стін з підвищеною теплоізоляційною здатністю. Наявність порожнеч у цеглі зменшує потребу в сировині, витратах на транспорт, полегшує випал, підвищує морозостійкість. З метою скорочення витрат цегли, зменшення маси стін і навантаження на фундамент зовнішні стіни, іноді, можна повністю викладати з пустотілої цегли.
Цей матеріал виготовляють із наскрізними й некрізними круглими, овальними або квадратними порожнечами. Завдяки тому, що діаметр наскрізних порожнеч не перевищує 16 мм, а ширина щілини - 12 мм, у процесі кладки розчин незначно заповнює порожнечі, і кладка має знижену теплопровідність. Цегла може бути пластичного або напівсухого пресування: при пластичному пресуванні цегла виготовляється з наскрізними порожнечами, а при напівсухому - з некрізними (ще її називають п’ятистінною і укладають порожнечами вниз).
Конструкція зовнішніх цегельгих стін.
Размещено 21st Вересень 2008
в рубрике Стіни та перегородки | Прокоментувати
Для зменшення втрат тепла й витрати цегли застосовується економічна конструкція зовнішніх стін - колодязна кладка. При цьому виді стіна практично викладається із двох самостійних стінок товщиною в півцегли, з’єднаних між собою вертикальними й горизонтальними цегельними містками з утворенням замкнутих колодязів. Колодязі заповнюють шлаками, керамзитом, легким бетоном, піском, змішаними з тирсою й вапном у співвідношенні 1:4:1.
Кут стіни колодязної кладки:
1 - перемички, що перекривають віконний проріз; 2 - діафрагма з тичкових цеглин; 3 - “колодязі”, заповнені матеріалом, що утеплює
Поперечні стіни роблять через 3 цегли, зовнішні кути викладають тичковим рядом. Засипання укладають у міру зведення стін, шарами по 10-15 см, ретельно втрамбовуючи. Кожні два шари поливають вапняним розчином.
У завершення колодязної кладки викладають 3 ряди суцільної кладки з армованою сіткою в останньому ряді. Колодязна кладка рекомендується для будинків з дерев’яними перекриттями. До недоліків такого виду можна віднести ослаблену міцність стіни. Крім того, рядова цегла має грубу поверхню, через що зведені з нього внутрішні й зовнішні стіни згодом необхідно штукатурити.
перейти вперед »